Хоч ми вже й дорослі та й досі пам’ятаємо улюблену дитячу казку. А чи замислювалися ви, що казки виховують нас? З ними ми вчимося відрізняти добро від зла, знаходимо життєві цінності та формуємо світосприйняття. Ось чому важливо слідкувати, які книги читає ваша дитина

Казка – мова, яку розуміє дитина

Чи не найцікавішим методом виховання дитини можна назвати казкотерапію. Коли утворюють зв’язок між сценарієм казки та поведінкою людей  у реальному житті. Дитина бере приклад з улюблених героїв, намагається аналізувати їх поведінку та уявляє свої дії в різних ситуаціях.

Казка може стати чудовим інструментом для педагога, психолога, батьків, з її допомогою легше знайти спільну мову з дитиною. 

Казкотерапія – це один із ефективних методів роботи з учнями початкових класів, які зазнають тих чи інших емоційних та поведінкових труднощів. Суть цього методу у створенні особливої казкової атмосфери, яка робить мрії дитини дійсністю, дозволяє дитині вступити у боротьбу зі своїми страхами, комплексами.

З казковими героями можна створювати різні колажі, використовувати образи, як дійові особи різноманітних ігор чи навіть створити власну інтерактивну гру. В останньому випадку знадобиться інтерактивна дошка чи планшет. 

На думку науковців, казкотерапія допомогає:

  • боротися зі стресом;
  • гармонізувати свій внутрішній світ;
  • реалізувати творчий потенціал;
  • знайти рішення складної проблеми;
  • зміцнити силу духу;
  • стати добрішим і позитивно сприймати життя
  • сприяє розвитку мовленнєвої компетентності та правильній звуковимові.

Простий алгоритм для казки:

  • знаходимо проблему, складну ситуацію;
  • придумуємо героя, у якого є схожість з дитиною (досить навіть елемента одягу);
  • описуємо його поведінку, яка схожа з поведінкою дитини в критичній ситуації;
  • описуємо почуття героя, які знову ж таки схожі з почуттями дитини;
  • пошук рішення проблеми, виходу з ситуації, що склалася. Як можна поступити, відреагувати, і що з цього вийде;
  • придумати ключовий момент, який змінив ставлення героя і його поведінку;
  • звичайно ж, хепі-енд, яким і має завершитися казка. Перемога над труднощами, страхами, сумнівами і комплексами.

Так ви зможете скласти свою історію для вирішення індивідуальних ситуацій.

Рекомендації дорослим щодо складання терапевтичної казки:

Почніть здалеку. Використовуйте фрази, що позначають час: «давним-давно», «за часів Царя Гороха», «в давнину», «в минулому році», «такого-то числа і такого-то року»;

Позначте місце, де будуть відбуватися події. У класичних казках це звучить так: «в деякому царстві-государстві», «в тридесятому царстві», «в одному лісі». Але ніщо не заважає вам придумати щось своє, особливо якщо казка лікувальна і покликана допомогти дитині впоратися з якоюсь проблемою. Можна обрати місцем казкових подій свою школу, своє місто або село, дитячий майданчик або дитячий садок;

Вигадайте головного героя.  Він повинен бути схожим на дитину, якій адресується казка. Нехай герой любить ті речі, до яких небайдужа дитина, має схожі з її звички й захоплення. Але не варто повністю копіювати дитину в герої історії. Треба зробити персонажа казковим, цікавим, кумедним, чарівним, що викличе у дитини найгарячіші симпатії і бажання опинитися на його місці;

Позначте символічно проблему. Вона має відображати ситуацію, в яку потрапила дитина. Змініть ситуацію так, щоб вона лише вгадувалася, зробіть її по-справжньому казковою, чарівною, але цілком впізнаваною. Однак не зменшуйте труднощі, з якими зіткнувся головний герой;

Придумайте продовження історії. Тут можна ввести в гру антигероя/героїв, які посилять проблему. Головне –  посилити проблему максимально, довести до абсурду. Розвивайте історію так, щоб стало зрозуміло – герой просто не може не зробити щось відносно проблеми;

Разом з героєм вирішуйте його казкову проблему. Герой казки має прийти до вирішення проблеми так, щоб дитина побачила вихід зі своєї власної – тієї, під яку і вигадувалася казка. Нехай в процесі герой проявляє свої кращі якості, задіює різноманітні ресурси, стаючи попутно сильнішим, розумнішим, добрішим, сміливішим;

Виведіть свого героя з усіх пригод безумовним переможцем. Радійте разом з дитиною його успіху й хоробрості, а потім обговоріть з дитиною, чому навчила персонажа казки ця історія, як він надалі буде вести себе, потрапивши в схожу ситуацію.

Казкотерапія повинна надати дитині можливість вдатися до самоаналізу. Головний герой переживає ті ж емоції, що і дитина, долає ті ж страхи та комплекси, знаходить виходи із проблемної ситуації. Дитина порівнює себе з персонажем, аналізує його поведінку і, як результат, вчиться долати труднощі різного характеру у реальному житті, позбувається тих недоліків, які притаманні їй зараз.

То, що, починаємо писати власну казку?