Що робити, коли дитина нічого не хоче робити

Слово “прокрастинація” знайоме вже чи не всім. В медіа та на сторінках інтернет-ресурсів дуже багато інформації на цю тему, починаючи від теорії, закінчуючи порадами, як її подолати. А ми у своїй статті хочемо почати з того, чому вона з’являється. На нашу думку, краще виявити першопричину та не допускати повторення ситуації, ніж потім з усіх сил намагатися виправити наслідки. Почнемо.

Прокрастинація – це відкладання важливих справ на потім. Важливо не плутати це поняття з банальною лінню. 

 Часто лінуючись людина зовсім не хоче робити те, що від нього хочуть. А при прокрастинації навпаки, людина хоче робити, але є щось всередині нього, що заважає завершити завдання і спрацьовує система відкладання на потім. Начебто ви відсуваєте щось неприємне, що необхідно терміново зробити. В ліні більше свободи, в прокрастинації більше боргу і провини. Прокрастинація знайома дорослим і дітям. Діти зовсім не розуміють цього явища, а дорослі плутають це стан з лінню.

Психологи часто ототожнюють прокрастинацію зі страхом.  Страх зробити помилку. Страх покарання, страх провалу. Страх розчарувати. Страх завищених очікувань. Страх нового і невідомого (тривожність).

Коли на дитину кричать або часто критикують, вона переживає стрес. Стрес формує страхи та невпевненість. Страхи створюють платформу для прокрастинації: не робити, щоб не стикатися із негативом. А далі починають з’являтися вина і відповідальність. Що робить ситуацію тільки гіршою.

Як допомогти дитині впорається з прокрастинацією?

1. Спочатку проаналізуйте свою поведінку. Поспостерігайте за собою, як ви справляєтеся з прокрастинацією. Переконайтесь, що дитина просто не наслідує вашу поведінку. Найскладніше виховати не дитину, а себе.

2. Коли ви спостерігаєте прокрастинація у дитини, поставте їй декілька питань. Наприклад: «Я бачу ти довго не можеш сісти за уроки? Тобі складно? Або можливо не цікаво? Або може ти боїшся зробити неправильно? Поговори зі мною, я хочу тобі допомогти ». Важливо дитину вислухати. Вона буде відчувати, що її розуміють і це додасть їй віру в свої сили.

3. Контролюйте власні емоції, коли помітили нетипову поведінку для дитини. Видаліть критику, крики, знецінення. Зважайте, що перед вами не доросла, а лише доросліюча людина. Дитині складно справлятися зі своїми емоціями, так як для дитини це природно. Ви дорослий і ви здатні регулювати свій гнів або безсилля, яке часто непомітно може переходити в насильство. Крики і критика погіршують ситуацію. Якщо цього занадто багато, дитина відчуває себе не важливим, не потрібним, «поганим». Тоді їй не до навчання. Всі сили та енергія замість навчання підуть на подолання стресу.

4. Будьте уважні до страху дитини. Дослідіть та проаналізуйте причини разом з нею. Страх знижує впевненість в собі. Акцентуйте увагу не на помилках, а на спробах дитини. Знаходьте те, що вам подобатися в ній. Говоріть про свою любов. Ставтеся з повагою до її переживань.

5. Допоможіть організувати дитині режим дня, графік занять і робочий простір. Навчіть її  бути послідовною у своїх діях. Обговорюйте наслідки без критики, бажано не як факт, а на випередження. Знаходьте разом рішення. Не намагайтесь “допомагати” у ситуаціях, коли дитина може впоратися самостійно. Просто спостерігайте та підказуйте.  Підтримуйте!

6. Не ігноруйте відпочинок дитини і захоплення. Навіть, якщо їх занадто багато або здаються вам безглуздими. З часом вони зникнуть, а залишаться тільки, ті, які дійсно цікаві. Дайте їх час на приємне, цікаве, захоплююче. Наситившись приємним, легше справлятися з нецікавою необхідністю. Будьте поруч, коли дитина каже, що їй важко.

7. Створіть систему заохочень! Придумайте фішки за подолання прокрастинації, нехай дитина заробляє і обмінює на щось приємне, цікаве, смачне. Таку бонусну систему можна застосувати і до хатніх справ. 

Як бачите, тема прокрастинації доволі складна і потребує системного підходу до вирішення. 

Сподіваємось, матеріал був корисним. Ставте like і підписуйтесь на сторінку. У нас є ще багато цікавої інформації.