Доповнена реальність та VR-окуляри в освіті

Віртуальна реальність (VR) – це створене комп’ютером тривимірне середовище, з яким може взаємодіяти людина. Якщо говорити простою мовою – завданням окулярів віртуальної реальності є перехитрити мозок таким чином, щоб він сприймав видиме за реальне за допомогою спеціальних технологій.

Такі технології існують десятки років, але лише недавно вони стали доступними широкому загалу. Користувачі отримали можливість розкрити повноту потенціалу технології. 

По суті, VR перетворює обсяги даних та аналізу в зображення або анімацію, які накладаються на реальний світ. Сьогодні більшість додатків VR реалізовані через мобільні пристрої, але поступово відбувається перехід на пристрої для індивідуального користування, такі як монітори на голові або розумні окуляри. Хоча вже багато людей знайомі з простими розважальними програмами VR, такими як фільтри Snapchat та гра Pokémon Go. Засоби віртуальної реальності не обмежуються тільки розвагами, а є ще й дуже корисні речі. Наприклад, дисплеї, які відтворюють навігацію, попередження про зіткнення та іншу інформацію безпосередньо у зоні видимості водіїв, тепер доступні в десятках моделей автомобілів. Пристрої VR для заводських робітників, які накладають інструкції з виробництва, монтажу або обслуговування, активно використовуються у тисячах компаній. VR доповнює або замінює традиційні посібники та методи навчання все швидшими темпами.

Більш яскраво, VR забезпечує нову парадигму подачі інформації, яка, на нашу думку, матиме глибокий вплив на те, як користувачі будуть отримувати інформацію. Накладаючи цифрову інформацію безпосередньо на реальні об’єкти або середовища, VR дозволяє людям одночасно обробляти фізичний та цифровий простір, усуваючи необхідність подумки поєднувати їх. Це покращує нашу здатність швидко та точно поглинати інформацію, приймати рішення та виконувати необхідні завдання швидко та ефективно.

Типи віртуальної реальності

На даному етапі розвитку технологій VR серед них можна виділити наступні типи.

Технології VR з ефектом повного занурення, що забезпечують правдоподібну симуляцію віртуального світу з високим ступенем деталізації. 

Технології VR без занурення. До них відносяться симуляції із зображенням, звуком і контролерами, що транслюються на екран, бажано широкоформатний. 

Технології VR зі спільною інфраструктурою. До них можна віднести Second Life – тривимірний віртуальний світ з елементами соціальної мережі, який налічує понад мільйон активних користувачів, гру Minecraft і інші. 

VR на базі інтернет-технологій. До них відноситься перш за все мова Virtual Reality Markup Language, аналогічний HTML. Зараз ця технологія вважається застарілою, але, не виключено, в майбутньому віртуальна реальність буде створюватися в тому числі – з використанням інтернет-технологій.

Як працює технологія VR

Найпоширенішим засобом занурення у віртуальну реальність є спеціальні шоломи/окуляри. На розташований перед очима користувача дисплей виводиться відео в форматі 3D. Прикріплені до корпусу гіроскоп і акселерометр відстежують повороти голови і передають дані в обчислювальну систему, яка змінює зображення на дисплеї в залежності від показань датчиків. У результаті користувач має можливість «озирнутися» всередині віртуальної реальності і відчути себе в ній, як у реальному світі.

Для більш реалістичного занурення у світ віртуальної реальності крім датчиків, які відстежують положення голови, в пристроях VR можуть застосовуватися трекінгові системи, які відстежують руху зіниць очей і дозволяють визначити, куди людина дивиться в кожен момент часу, а також відстежують рухи тіла людини з метою повторення їх у віртуальному світі. Таке відстеження може здійснюватися за допомогою спеціальних датчиків або відеокамери.

Для взаємодії з віртуальною реальністю традиційних 2D-контролерів (миша, джойстик і ін.) Вже недостатньо, тому їх замінюють 3D-контролерами (маніпуляторами, що дозволяють працювати в тривимірному просторі).

Як VR-окуляри можуть покращити освіту

– краще сприймати складну інформацію та отримувати нові навички;

– обробляти багато інформації та презентувати її в інтерактивній формі;

– демонструвати та застосувати теорію ще під час заняття;

– зрозуміти, як використовувати ці знання на практиці;

– заохочувати студентів до навчального процесу.

Звичайно, традиційні навчальні установи повільно інтегрують новітні технологічні у своєму навчальному процесі.

Але цей процес незворотній, школи поступово отримують інтерактивні дошки, сенсорні панелі та мультимедійні столи. Адже сучасне покоління учнів – це вихідці з цифрових технологій, які, без сумніву, використовуватимуть передові технології у своїй майбутній кар’єрі.

Як наслідок, нагальна потреба у використанні сучасних технологій у класах. 

Цікаво, скільки українських шкіл має змогу навчати за допомогою технологій доповненої реальності?